

| Краса і її жертви |
|
Періодично виникаюча легеня почуття голоду цілком природний стан для людини. Воно всього лише нагадує про те, що організму потрібно «дозаправлення» живильними речовинами, необхідними для росту й відновлення ушкоджених тканин і органів, а також для підтримки фізичної й розумової активності. Однак далеко не всі здатні терпляче чекати цього сигналу. Нам більш властиво поповнювати запаси без особою на те потреби, але й завчасно, а потім, на ситий шлунок, міркувати про те, як позбутися від горезвісних зайвих кілограмів. Втім, є й такі, які доводять процес схуднення до абсурду Сучасний стан питанняУперше нервову анорексию (відмова від їжі) за назвою «нервова сухота» зарахував у ранг захворювання в 1689 році доктор Р. Мортон, описавши трохи схожих по мотивації випадків добровільної відмови від їжі. З наукового погляду цей феномен медики спробували пояснити тільки через 200 років. Незалежно друг від друга в 1873 році англійський лікар Вільям Галл і французький психіатр Шарль Ласег опублікували статті про спонукальні соціальні й психологічні причини даного явища. Саме дивне було те, що найбільша поширеність цього захворювання спостерігалася серед дітей, що живуть у родинах зі статком вище за середнє. Обоє дослідника вважають, що в багатих родинах, де турбота про спадкоємців перекладена на няньок і гувернерів, дітям не вистачає батьківської любові й уваги й відмова від їжі — це не що інше, як демонстрація протесту проти подібного до себе відносини. При цьому як лікування хворим анорексией прописували парентэктомию, тобто повну ізоляцію дитини від батьків і насильницька висококалорійна годівля. Однак глибокі дослідження этиологии й плину цього захворювання почалися в другій половині ХХ століття. В 60-і роки минулого сторіччя про неї почали говорити як про «аноректическом вибух у популяції». Наочним тому прикладом може служити звіт Інституту психіатрії штату Нью-Йорк, у який за період з 1942 по 1954 рік було госпіталізовано 6 чоловік, а з 1960 по 1964 рік уже 25 хворих мали потребу в лікарській допомозі. Згідно сучасним епідеміологічним даним, у загальній популяції показник нервової анорексии коливається від 0,37 на 100 тисяч населення до 1,6 в економічно розвинених країнах. Однак, як уважають фахівці, цей показник не відбиває реальної картини, він як мінімум утроє занижений через те, що враховуються тільки госпіталізовані з гострими формами. В основному це дівчини. Хоча останнім часом стали відзначатися випадки нервової анорексии й у юнаків. На сьогодні це співвідношення приблизно 1:20, і проте до цієї проблеми як і раніше ставляться як до винятково жіночого. Світло мий дзеркальце, скажиТак що ж найчастіше штовхає людини на прийняття такого серйозного рішення, як відмова від їжі? Відповідь один — бажання гарне виглядати. Не можна не погодитися з англійським філософом Фрэнсисом Бэконом, що сказала: «Приємна зовнішність — цей вічний рекомендаційний лист». Хоча навряд чи, говорячи це, він мав на увазі тільки ідеальна статура. Але так чи інакше, для сучасних жінок, особливо для дівчин-підлітків, бажання вписати в стандарт 90х60х90, а краще й того менше, стає сенсом життя. Пішли в минуле рубенсовские й кустодиевские красуні. Ідеал жіночої статури змістився з «почуттєвої» округлої фігури убік стрункої й спортивної. Недоліки власної зовнішності, головний з яких — зайва вага, реальн або уявлюваний, сприймаються як трагедія й переростають у серйозну психічну травму. Виділяють два піки захворюваності: перший в 13—14 років, другий в 17— 19 років. Нервової анорексии найбільше піддані саме в цьому віці, тому що в цей період зовнішність для дівчин і юнаків є дуже значимою. І будь-яка необережно відпущений жарт щодо пишності форм може перерости в дисморфофобию, також називану синдромом Квазімодо, тобто в невротичний страх, пов'язаний з фізичним недоліком, найчастіше мнимим. Також причиною, що викликає розлад харчування, може стати, наприклад, бажання походити на кінозірок. В Англії було зафіксоване захворювання в 8-літньої дівчинки, що хотіла бути схожої на ляльку Бабри й відмовлялася від їжі, а щоб заглушити почуття голоду їла папір. Тип сухорлявих жінок став зразком волі й успіху. Хоча цього «досконалості» багато хто з дів домагаються точно так само, привчаючи себе голодувати, не віддаючи свої способи схуднення розголосу. Багато років анорексия була в Джейн Фонди, Кейт Мосс, та й знаменита манекенниця-підліток Твигги пережила клінічну смерть на ґрунті крайнього виснаження. Фізичні параметри переможниць конкурсів краси в останні роки усе більше відповідають критеріям дистрофії. Критичну оцінку індексу маси тіла, рівну 18,5 (вага в кілограмах, розділений на ріст у метрах, зведений у квадрат), рекордно переборола Мисс Америка Сьюзан Акин, у якої ИМТ був дорівнює 16,9. Пристрастно вдивляючись у дзеркало, дівчини знаходять у собі безліч вад, головним фактором яких є надлишкова вага. Страх перед можливим ожирінням супроводжується нав'язливим прагненням до зниження ваги тіла, причому це стосується не тільки тих, хто дійсно страждає надлишковою вагою, але й тих, у кого він абсолютно нормальний або навіть нижче норми. Головна ж причина «таких невідповідностей» у тім, що в підлітковому віці фігура ще недостатньо сформована й звичайно не відповідає бажаному стандарту. Щоб позбутися від зайвих кілограмів, у хід ідуть всі відомі засоби, причому найчастіше комплексно. Це й виснажливі багатогодинні щоденні тренування, і прийом проносних, сечогінних і препаратів, що знижують апетит,, і перехід на вегетаріанство або дотримання низькокалорійних дієт, і навіть штучно викликувані блювоти або повне голодування. |
| « Пред. | След. » |
|---|



