На службі SPA

Суперсучасні технології водолікування мають древніх корінь. У збережених рукописах, датованих до нашої ери, сказано, що для лікування в Древньому Єгипті й Древній Греції використалися певні види вод, яких налічувалося 14 (!), причому залежно від захворювання це могла бути прісна, морська, мінеральна, кисла або лужна вода.

У процвітаючому Древньому Римі з невгамовним прагненням його жителів до багатства й зручностей водолікування знайшло найбільш благодатний ґрунт. Зокрема, відомо, що Антоній Муза, лікар імператора Августа (63 р. до н.е. — 14 р. н.е.), успішно лікував свого патрона від неврастенії й ожиріння спеціальними ваннами й питвом води. Він же спас і поета Горация від алкоголізму, даючи йому пити морську воду.

Завдяки тому що міста були оснащені водопроводами, всі богатые римляне мали прекрасні ванні кімнати або лазні. Опису розкішних і комфортних імператорських суспільних лазень дотепер вражають уяву. Так, лазні імператора Каракаллы, що займали більше 120 акрів (48,5 га), являли собою величезний комплекс споруджень, що поєднував величезний плавальний басейн, галереї з різними типами ванн, критий двір для занять спортом і навіть бібліотекою. На широких мармурових лавах галерей могли одночасно віддаватися млості, розтягшись на весь зріст, 1 800 чоловік. Ще більше вражали своїми розмірами лазні імператора Диоклетиана, здатні одночасно пропустити 3 600 відпочиваючих. Стік води йшов по жолобах зі срібла, що володіє, як відомо, що знезаражує дією. Оскільки усередині стін і під підлогою по мідних трубах постійно циркулювала гаряча вода, температура у всіх приміщеннях була комфортною. Для забезпечення цього процесу сотня рабів безперервно палила величезну піч, схожу за формою на доменну. Примітно й те, що лазні будувалися на піднесених місцях, а в розташуванні вікон ураховувався рух сонця, щоб у будь-яку годину дня з них можна було б бачити краси італійського пейзажу.

Прагнучи затвердити свої звичаї на території всієї величезної імперії, правителі Древнього Рима влаштовували досить комфортні курорти всюди, де виявлялися природні джерела лікувальних вод. Документи свідчать, що їх пропонувалося створювати відразу ж після завоювання нових земель для лікування й відновлення бойових загонів римських легіонерів. За деяким даними, одним з місць, де на базі природного джерела цілющої мінеральної води був розгорнутий «польовий» курорт, стало сільце Спа, що перебувало на території сучасної Бельгії. З її назвою багато фахівців з технологій SPA символічно зв'язують походження терміна. Хоча, швидше за все, це не більш ніж придумана легенда, заснована на збігу букв, і термін SPA є абревіатурою від латинського афоризму «sanatio per aqua» — буквально «оздоровлення через воду».

Природа — кращий цілитель

Перші спроби систематизувати досвід целительства водами були зроблені німецькими селянами Пристнитцем, Шротом і батьком Кнейпом, багато оригінальних методик лікування яких використаються й донині. Знамениті гідропат^-гідропатів-лікарі-гідропати И. Ган, М. Вистерниц, К. Мунде також багато чого взяли з народного досвіду, створивши найсильнішу школу класичної гідротерапії Німеччини, зразком якої є водолікарні курорту Баден-Баден.

Проте науково-практичний розвиток одного з головних напрямків водолікування, використовуваного в багатьох сучасних SPA-центрах, почалося у Франції. В 1864 році знаменитий лікар, викладач медичного факультету в Монпелье Франсуа Бонатюэр, що обґрунтував методи лікування морем і морським кліматом, уперше позначив їхнім терміном «талассотерапия» (від гречок. «thalassa» — море). А в 1899 році на самому краї Бретані відкрилася перша у світі клініка талассотерапии доктори Луїса Баго. Хворих з наслідками травм опорно-рухового апарата й порушеннями обміну речовин лікували, опускаючи в різні морські ванни, роблячи обгортання водоростями й пропонуючи особливу атлантичну дієту, основу якої становили живі морепродукты. Пацієнтам пропонувалося робити часті прогулянки уздовж берега, повітря якого насичений йодом і іншими мікроелементами.

Поступово подібні талассолечебницы відкривалися на інших курортах. Ненецікаво помітити, що в 1913 році перших відпочиваючих прийняв санаторій «Таласса» у Євпаторії, що під час Другої світової війни був зруйнований.

Період післявоєнного відновлення призупинив на якийсь час розвиток талассотерапии й інших напрямків курортної справи в Європі, але зате активізував його в Америці. У великих містах США з їхніми культами зовнішнього благополуччя й здорового способу життя стало виникати величезна кількість фитнесклубов і комплексних оздоровчих центрів, де надавалися всі можливості приємного й корисного для тіла й душі времяпрепровождения. Зайнятим і бізнесменам, що поспішають, ніколи було далеко й надовго від'їжджати від міста на морський курорт, щоб відновитися після напруженого трудового тижня. Тому деякі міські оздоровчі центри поступово акумулювали в собі пользующиеся попитом можливості водолікування, перетворюючись, по суті, у міні-курорти одного дня, що одержали назву «day-SPA». Створивши концепцію денних водних курортів і підібравши для них устаткування, американці, по суті, «упакували» технологію SPA у доступну для масового використання «оболонку».