Еліксир вічної краси й здоров'я, трохи краплі якого можуть створити чудо, так і не винайдений… И для збереження вічної молодості ми готові робити самі ризиковані вчинки — голодувати, розморювати себе фізичними вправами, приймати новомодні лікарські препарати або лягати під ніж пластичного хірурга. Хоча нерідко така «атака» на Природу закінчується поразкою. Але ж всі ці екстремальні міри можна було б замінити талассотерапией, що при грамотному застосуванні приносить тільки користь і цілком відповідає завіту Цельса «лікувати безпечно, швидко, приємно».

Буквально кілька років назад при згадуванні слова «талассотерапия» росіяни лише здивовано скидали брови. Одні думали, що мова йде про черговий «жіночих штучках» з області косметології, інші, більше освічені, мудро кивали головою: «Знаємо-знаємо-знаємо, це обгортання водоростями».

Зараз — цей напрямок оздоровчого лікування й відпочинку в усіх на слуху. Талассотерапия однаково популярна як серед жінок, так і серед чоловіків. До речі сказати, на другому витку популярності в 1964 році вона виявилася завдяки дворазовому чемпіонові «Тур де Франс», велогонщикові Луизону Бобэ, що довів на особистому досвіді її цілющі можливості.

Самі популярні талассокомплексы, у яких лікування проводять морською водою, брудами й водоростями, перебувають у Франції, Греції, Тунісі, Марокко, Ізраїлю й на Криті. Останнім часом і в Росії відкрито чимало SPA-салонів і санаторіїв, що спеціалізуються на цьому напрямку. Можливість скористатися благами моря, не роблячи далекі подорожі, особливо коштовна для людей, які погано переносять перельоти й зміну клімату. Наприклад, розпечений повітря Тунісу й Марокко ніяк не підходить для гіпертоніків. Ховатися від нього під кондиціонерами досить тужливо, а проводити день безперервно в SPA-центрах просто не можна — всі процедури строго лімітовані. І їхній надлишок може нашкодити здоров'ю

Першовідкривачі талассотерапии
Говорять, що все почалося з Гіппократа, що помітив дивну річ: руки рибалок, будучи в порізах і ранах від риб'ячих зубів і плавців, отчегото не інфікуються. Античний лікар зовсім правильно відповів на власне ж питання: вся справа в морській воді, що завдяки своєму складу лікує, загоює, прискорює процес эпителизации ран. Стародавні греки й римляне знали про ці цілющі властивості. Не випадково римські імператори, конкуруючи один з одним, будували на березі Середземного моря терми — суспільні лазні, що представляли собою грандіозні спорудження як в архітектурному, так і у функціональному змісті. Та й прекрасна грецька богиня Афродіта, як відомо, народилася саме з морської піни. Цілющу силу моря споконвіків цінували й інші народи. У раціоні жителів Древнього Китаю неодмінно значилися водорості, — поїдаючи їх, можна було «зрівнятися силою з морським драконом», а в Індії й сьогодні існує багатовіковий звичай: тисячі прочан роблять обмивання на сході сонця, бажаючи очиститися від всіх лих і хвороб.

Такі традиції. Що ж стосується офіційного визнання талассотерапии, те тільки в XVIII столітті англійські лікарі стали призначати своїм пацієнтам ванни з морською водою. Із цього часу й почалася розробка лікувально^-оздоровчого «морського» методу. А створення спеціального терміна «талассотерапия» — «зцілення морем» (від греч. thalassa — «море» і therapeia — «лікування») — приписується декільком французьким лікарям, у тому числі Франсуа Бонатюэру. Сьогодні метод «зцілення морем» є одним з основних напрямків сучасних SPA-технологій, де абревіатура SPA утворена від латинського афоризму «sanatio per aqua» — «оздоровлення через воду». Після того як ванни з морською водою, які пропонували своїм пацієнтам англійські лікарі, знайшли популярність, вони ввійшли в моду й у Франції, особливо на Блакитному березі.

Одна з перших SPA-клінік відкрилася в 1899 році в Бретані — клініка талассотерапии доктори Луїса Баго, де й стали застосовувати комплексні методи лікування брудами, підігрітою морською водою, водоростями, мінералами й заняттями спортом.

Цікаво, що й у Росії лікарям, а також їхнім пацієнтам морські ванни й обгортання морськими брудами були теж відомі. Більше того, в 1913 році в Євпаторії відкрився санаторій «Таласса» — його назва говорить саме за себе. Але наступні війни пригальмували розвиток світової медицини в цілому й окремих її напрямках зокрема. І лише через піввіку, в 1964 році, Франція знову знайшла статус центра талассотерапии. Відбулося це завдяки одній історії — зціленню Луизона Бобэ, велогонщика, прикутого до інвалідної коляски. Відомо, що за допомогою талассотерапии йому не тільки вдалося повернутися до нормального життя, але й розробити нову стратегію SPA, відкривши найбільший талассоцентр.

Биомода наші часи

Морські процедури входили в елітне санаторне лікування ще в часи СРСР, щоправда, тоді для їхньої назви не використався термін «талассотерапия». Один раз, по великому блаті потрапивши в Євпаторію, я прожила цілий місяць у спеціалізованому оздоровчому будиночку на палях, прямо під вікнами якого плескалися морські хвилі. Пацієнти дихали йодированным повітрям, робили гімнастику в басейні й піддавалися грязьовим обгортанням. Весь мій скептицизм із приводу такого «несерйозного» лікування пропав, як тільки стало зрозуміло, що без уживання таблеток можна хоч на час позбутися від ряду проблем, з наявністю яких доводилося миритися довгі роки! Тільки одне бентежило — колективні сеанси лікування. З тих пор багато чого змінилося. У сучасних санаторіях самота й спокій клієнтам гарантовані. До того ж тепер не потрібно мати «волохату лапу», щоб дістати путівку, досить вчасно (у березні—квітні) звернутися в турагентство або прямо подзвонити в обраний санаторій.