Існує безліч способів діагностики алергії. Для кожного захворювання є свій план обстеження, але в кожному конкретному випадку лікар віддає перевагу тому або іншому методу. Правильний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження й ніколи - після одного аналізу.

Комплексне аллергологическое обстеження починається з розпиту лікаря. Лікар розпитує про скарги, про початок захворювання, особливостях його розвитку, про умови, у яких алергійна реакція виражена максимально, про наявність подібних захворюваннях у родичів, умовах побуту й роботи й т.п.

Після цього лікар може призначити наступні методи діагностики:

Шкірні проби

Обстеження методом уколу (прик-тестирование) або подряпини (скарификационный тест) проводиться для того, щоб визначити, які алергени можуть мати значення в розвитку симптомів у конкретної людини. Це абсолютно безболісні методи. Різниця між ними несуттєва, перший метод уважається більше безпечним. Дослідження, як правило, проводять на шкірі передпліччя, що попередньо обробляють спиртовим розчином. Далі, на чисту шкіру наносять краплі алергенів. У випадку скарификационных тестів, через краплі алергенів, одноразовим скарифікатором, наносяться невеликі подряпини.

У випадку прик-тестов використають одноразові голки, ними наносять легкі уколи (на один міліметр у глибину). І в тім, і в іншому випадку кровоносні посудини не задінуться, тобто обидва методи безкровні. Не ставлять більше 15 проб з алергенами за один раз. Через якийсь час можливий розвиток невеликого набряку й почервоніння шкіри, що припускає алергію на відповідну речовину.

Дослідження специфічних антитіл Ig E

Такий аналіз на антитіла, відповідальних за розвиток алергії, допомагає встановити групу причинних алергенів. Метод дуже чутливий, а отримана інформація є по своїй суті схожої з тієї, що отримано в результаті шкірного тестування. Для проведення цього аналізу буде потрібно здати кров з вени.

Провокаційні тести

Шкірне тестування й дослідження крові на Ig указують на ті алергени, які потенційно можуть викликати алергійні реакції в даної людини. Якщо після шкірних проб і дослідження крові, діагноз залишається неясним, лікар може призначити провокаційні тести. Такі дослідження проводяться в аллергологических стаціонарах за строгими показниками.

При проведенні провокаційних тестів у ніс, під мову або безпосередньо в бронхи вводиться невелика кількість алергену, а через якийсь час оцінюється реакція. Таке дослідження може викликати у хворого сильну алергійну реакцію, тому повинне проводитися в присутності лікаря, що може надати негайну медичну допомогу.

Элиминационные тести

Якщо контакт із алергеном постійний, то для підтвердження того, що даний конкретний алерген викликає клінічні прояви алергії, використають элиминационные тести. Елімінація - це видалення алергену. Типовий приклад элиминационного тесту - элиминационная дієта. Це діагностичний прийом, що полягає в повнім виведенні з раціону передбачуваного алергенного продукту. Якщо після виключення продукту протягом 7 - 14 днів наступає видиме поліпшення перебігу хвороби, то можна говорити про те, що цей продукт є причиною алергії.

Для діагностики алергії й корекції лікування лікар може попросити звістки спеціальний щоденник, у якому хворий буде відзначати час початку алергії, прояви й можливу причину. Це дозволити призначити профілактичне лікування або виключити контакт із алергеном, наприклад, у випадку з алергією на пилок або харчову алергію.

Лабораторні методи діагностики алергії - це всього лише частина комплексного аллергологического обстеження. На їхній підставі лікар може припустити причину алергії. Точний діагноз можна поставити тільки при сукупності всіх даних: опитування, огляду, лабораторних даних і реакції на лікування