Лихоманка характеризується не тільки підвищенням температури, але й порушенням діяльності всіх систем організму. Ступінь підвищення температури має важливе, але не завжди вирішальне значення для оцінки ваги лихоманки. Воно супроводжується частішанням пульсу й подиху, зниженням артеріального тиску. Виражено загальні симптоми інтоксикації, головний біль, розбитість, почуття жару й спраги. Сухість у роті, відсутність апетиту; зменшення сечовиділення, підвищення обміну речовин за рахунок катаболических процесів

Швидке й сильне підвищення температури (наприклад, при запаленні легенів) звичайно супроводжується ознобом, що може тривати від декількох хвилин до години, рідше – довше. При сильному ознобі характерний тип хворого: через різке звуження кровоносних посудин (капилляроспазм) шкіра стає блідої, ноктевые пластинки здобувають синюшні кольори (сианоз); випробовуючи почуття холоду хворі тремтять, стукають зубами. Для поступового підвищення температури характерно невелике познабливание. При високій температурі шкіра має характерний вигляд: червона, тепла («вогненна»). Летичиское спад температури супроводжується рясним потом. При лихоманці вечірня температура тіла звичайно вище ранкової. Підйом температури вище 37°З дає підставу запідозрити захворювання

Залежно від ступеня підвищення температури розрізняють наступні види лихоманок:

•  субфебрильная температура – 37-38°З;
• великий субфебрилитет - 37-37,5°З;
• висока лихоманка – 39-40°З;
• дуже висока лихоманка – понад 40°З;
• гиперпиретическая – 41-42°С. Вона супроводжується важкими нервовими явищами й сама по собі є небезпечною для життя

Велике значення має коливання температури тіла протягом доби й усього періоду

Основними типами лихоманки є:

• постійна лихоманка – довго тримається висока температура, протягом доби різниця між ранковою й вечірньою температурою не перевищує 1°З; характерна для крупозної пневмонії, 1°Із черевного тифу;
  
  
• щопопускає (ремиттирующая) лихоманка – температура висока, добове коливання температури перевищують 1°З (1-2°З), причому ранкової мінімум вище 37°З, характерна для туберкульозу, гнійних захворювань, осередковий пневмонії, II! стадії черевного тифу;
  
  
• перемежована (интерметтириющая) лихоманка – короткочасні підвищення температури до високих цифр строго чергуються з періодами (1-2 дня) нормальної температури; спостерігається при малярії;
  
  
•  хвилеподібне (циркулююча) лихоманка – властиві періодичні наростання температури, а потім зниження рівня до нормальних цифр. Такі «хвилі» випливають одна за іншою протягом тривалого часу. Характерна для бруцельозу, лімфогранулематозу;
  
  
• поворотна лихоманка – строге чергування періодів високої температури з безпропасними періодами. При цьому температура підвищується й знижується дуже швидко. Пропасна й безпропасна фази тривають протягом декількох днів кожна. Характерна для поворотного тифу;
  
  
• зворотний тип лихоманки – ранкова температура буває вище вечернею; іноді спостерігається при сифілісі й туберкульозі, бруцельозі;
  
  
• неправильна лихоманка – відрізняється різноманітними й неправильними добовими коливаннями; часто відзначається при ревматизмі, ендокардиті, сепсисі, туберкульозі. Ще цю лихоманку називають атипичной (нерегулярної) (мал.2).

Рис. 1. Типи лихоманок: а) постійна, б) щопопускає, в) перемежована, г) поворотна,

д) хвилеподібна, е) зворотна

Протягом лихоманки розрізняють період наростання температури, період високої температури, період зниження температури. Різке зниження підвищеної температури (протягом декількох годин) до норми називають кризою, поступове зниження (протягом декількох днів) – лізисом (мал. 2).

Іноді спостерігається короткочасне підвищення температури протягом декількох годин (одночасна, або ефемерна, лихоманка), зустрічається при легких інфекціях, перегріванні на сонце, після переливання крові, іноді після внутрішньовенного введення лікарських речовин

Рис. 2. а, б. Криза й лізис

Лихоманка тривалістю до 15 днів називається гострої, триваюча більше 45 днів – хронічної

Гіпотермія (температура нижче норми – субнормальная) зустрічається при різних станах: коллаптоидных (важкої недостатності кровообігу), при масивних кровопотерях, при голодуванні й виснаженні; у період видужання після інфекційних хвороб, при сильному охолодженні, при критичному падінні температури