Під загартовуванням варто розуміти різні заходи, пов'язані з раціональним використанням природних сил природи для підвищення опірності організму шкідливим впливам різних зовнішніх факторів.

Давно відомо, що повітря, вода й сонце широке використалися для загартовування ще за давніх часів, у папірусах Древнього Єгипту, приміром, виявлені вказівки на те, що для зміцнення здоров'я корисно систематично використати охолодні повітряні й водні процедури. Думають, що єгипетська культура загартовування була використана в Древній Греції. Так, у Спарті виховання юнаків - майбутніх воїнів - було підлегле фізичному розвитку й загартовуванню. Більшу частину року спартанці ходили босоніж, без головних уборів, у легкому одязі, у зимовий час - в одному тільки верхнім платті без нижньої білизни, спали на сіні або соломі без підстилки й покривала

Гарячим прихильником використання в оздоровчих цілях обтирань, обмивань і холодних ванн був реформатор античної медицини Гіппократ. Ідеї його знайшли поширення в працях учених інших країн. В Азії, наприклад, поглядів Гіппократа дотримувався великий учений, філософ і лікар Ибн Сина (Авиценна).

Прославлений росіянин полководець А. В. Суворов, будучи від народження кволим і хворобливим, завдяки невідступно проведеному протягом довгого років загартовуванню зумів стати витривалою й стійкою людиною, не сприйнятливим ні до холоду, ні до жари. До похилого віку легендарний полководець зберігав неприборкану енергію, життєрадісність, творчу працездатність. "Він ходив кілька годин оголеним, щоб привчити себе до холоду й перемогти слабість своєї природи. При цій звичці й обливанні себе холодною водою він, можна сказати, загартував своє тіло від впливу непогоди, здавався істотою надприродним", - згадував пізніше подкамердинер полководця сержант Іван Сергєєв. За свідченням очевидця, крім обливання холодною водою, А. В. Суворов з більшим задоволенням парився віником у жаркій парній лазні.

Здається, не випадково в російського народу народилася така приказка: "Зміцниться людина - міцніше каменю, а ослабне - слабкіше води". Великий зміст схований у цих мудрих словах.

Суворі кліматичні умови Росії змушували людей шукати самобутні форми й методи загартовування. Наприклад, у народів Півночі було прийнято привчати до холоду вже в раннім дитинстві. Якути троє й більше доби по кілька разів у день натирали немовляти снігом або обливали холодною водою. Остяки й тунгуси занурювали дитин у сніг, обливали крижаною водою й закутували потім в оленячі шкіри. Цигани також відразу після народження обливали дітей холодною водою, іноді клали в сніг, ніколи не сповивали. У звичаї й інші народи Росії здавна входить використання природних засобів загартовування: тривалі повітряні ванни, купання в холодній воді, російська лазня, ходьба босоніж, катання на санках, лижах і ковзанах.

Проблемам загартовування присвячені спеціальні роботи росіян учених і лікарів. Учень М. В. Ломоносова С. Г. Зыбелин виступив в 1773 р. у Московському університеті з доповіддю "Слово про шкоду, що виникає від змісту себе в теплоті зайвої".

Трохи раніше академік А. П. Протасов представив Російської Академії наук дві доповіді: "Про фізичне виховання дітей" і "Про необхідність руху для збереження здоров'я", у яких також розглядав питання загартовування. Відомі діячі медицини М. Я. Мудров і К. И. Грум указували, що загартовування холодом є важливим засобом профілактики захворювань. Вони рекомендували широко використати купання в прохолодній і холодній воді, холодні обтирання, душ, повітряні ванни. К. И. Грум склав правила для зовнішнього вживання води, запропонував зразковий температурний режим для ванн нарзану або з додаванням у звичайну воду солі. Він відзначав, що холодні ванни - це не тільки важливе профілактичне, але й лікувальний засіб у боротьбі із самими різними захворюваннями.

На необхідність загартовування постійно вказували видатні діячі російської науки, медицини й освіти - Н. И. Пирогов, В. М. Бехтерев, К. Д. Ушинский, Е. А. Покровський, П. Ф. Лесгафт, В. В. Гориневский, И. П. Павлов. Їхні дослідження й наукові праці лежать в основі сучасних подань про фізичні впливи процедур, що гартують, на організм. У сполученні з фізичними вправами при дотриманні гігієнічних умов і раціонального режиму життя загартовування становить єдиний процес фізичного виховання.