Клітинним подихом називають сукупність ферментативних процесів, що протікають у кожній клітці, у результаті яких молекули вуглеводів, жирних кислот і амінокислот розщеплюються в остаточному підсумку до вуглекислоти й води, а звільнена біологічно корисна енергія використається на життєдіяльність клітки

Біологічно корисна енергія являє собою потік електронів, що йде з більше високих енергетичних рівнів на більше низькі. Відбувається це так: під дією ферменту від молекули живильної речовини (вуглеводу, жиру, білка) віднімаються протони (тобто атоми водню), а разом з ними й електрони. Цей процес відомий за назвою дегидрирования. Відняті електрони передаються на спеціальну речовину, що називається акцептором. Далі інші ферменти віднімають електрони від первинного акцептора й передають їх на інший і так далі, поки повністю не витратиться енергія електрона або не запасеться у вигляді енергії хімічних зв'язків (аденозинтрифосфат). В остаточному підсумку кисень реагує з іонами водню й електронами, що віддали енергію,, перетворюється у воду, що виводиться з організму.

Цей потік електронів одержав назву «електронного каскаду». Для більшої наочності його можна представити у вигляді ряду водоспадів, кожний водоспад обертає турбіну — віддає енергію, поки не віддасть її повністю. На самому верху вода — харчова речовина, від якого будуть відніматися електрони й протони (субстрат), а внизу — вода, що відробила, — електрони й протони зі зниженою енергетикою, з'єднані з киснем (вода), і те, що залишається від субстрату, — яка підлягає виділенню

Тепер розглянемо цей же процес із позиції деструктуризации (ентропії, те є розпаду). Кожна молекула харчової речовини має свою власну просторову структуру. При дегидрировании той або інший фермент можуть отщепить лише певні атоми водню, що займають певне просторове положення в молекулі. У результаті ряду таких послідовних відщіплень речовина зі складною структурою руйнується до простих складових. Енергія зв'язку, звільняючись, використається нашим організмом на власне зміцнення: підтримує власні структури білків, жирів, вуглеводів і т.д. Таким чином, деструктуризируя харчові речовини, організм підтримує на стабільному рівні структури власного тіла.

Якщо їжа вже була раніше деструктурирована (термічна обробка, солка, сушіння, рафинизация, здрібнювання й т.д.), те нашому організму дістанеться набагато менше енергії, укладеної в просторових зв'язках, що залишилися. Тому міць харчування полягає не в калоріях, а в структурі їжі. Тривалість життя залежить не від ситої їжі, а від структурованої.

Отже, клітинний подих являє собою процес вироблення електронів, тобто електроенергії. Э. Болл зробив розрахунки, що показують, скільки електричної енергії виробляється в організмі при розщепленні субстратів до води й вуглекислого газу.

Виходячи зі споживання кисню організм дорослої людини в стані спокою (264 див3/хв), а також того факту, що кожний атом кисню для утворення молекули води вимагає двох атомів водню й двох електронів, Болл підрахував, що в щохвилини у всіх клітках тіла з молекул засвоєних живильних речовин у процесі біологічного окислювання на кисень переходить 2,86х1022 електронів, тобто сумарна сила струму досягає 76 амперів (А). Це значна величина: адже через звичайну 100-ватну лампу проходить струм лише близько 1 ампера

Переходу електронів із субстрату на кисень відповідає різниця потенціалів 1,13 вольта (В); вольти, помножені на ампери, дають вати, так що 1,13 х 76 = 85,9 вата.

Таким чином, потужність споживання людським організмом приблизно дорівнює потужності, споживаної стоваттной електролампою, однак при цьому в організмі використаються значно більші струми при значно менших напругах.

Виходячи з вищевикладеного, усвідомимо для себе роль кожної речовини в життєвому процесі. Живильні речовини служать для побудови структур нашого тіла, а подвергшиеся деструктуризации — дають нам енергію у вигляді електронів. Кінцеві продукти деструктуризации живильних речовин: створює нам середовище для протікання життєвих процесів; вуглекислий газ є регулятором життєвих процесів (змінює КЩР, активує генетичний апарат клітки, впливає на засвоєння кисню організмом). Кисню, споживаному при подиху, приділяється скромна роль виводити з організму електрони зі зниженим енергетичним потенціалом у вигляді продуктів кінцевої ланки деструктуризации: вуглекислого газу й води.

З позиції біогенних елементів вуглець (18%) є зв'язуванням, що з'єднує кисень (70%) і водень (10%). Не азот, а вуглець є фундаментом життя, тому організм, всіма силами прагне до його збереження, орієнтуючи весь дихальний процес на стабільне збереження вуглецю у вигляді вуглекислого газу й інших його з'єднань. Зменшення в організмі вуглецю і його з'єднань відразу ж позначається на всіх життєво важливих процесах, викликаючи масу захворювань.

От так здійснюється третій щабель подиху — клітинний подих. Причому найбільша кількість вуглекислого газу виходить при прийманні углеводистой їжі, а найменше — від жирної й білкової.

Робота мозку багато в чому залежить від типу подиху. Так, частий подих і подих поперемінно через ліву або праву ніздрі сильно впливають на його функції.
Наш мозок складається із двох півкуль — лівого й правого. Кожна півкуля завідує властивими тільки йому функціями. От деякі з них.