Головна


| Кульбаба - золота квітка |
|
Май-цветень пройшовся по анучинской тайзі: перецвіли дурманно-запашними, білосніжними квітами черемшини, груші, яблуні; офарбилися смарагдом буйні соковиті трави. Сипле в особу білими монетами-насіннями ільмів. Лягає на плечі вербовий пух. Почалася сівба в тайзі. Але усе ще пестять погляд лісові лучки, галявини, прогалини, лощини, де ласкаве сонце ллє свої живлющі промені. Там висипали золотаві квіти кульбаб - найпоширеніше в Примор'я рослина із сімейства сложноцветных - постійний супутник людини. Для нас, хлопчиськ війни, перше знайомство із природою, як правило, починалося із сільських лучок, тому що вони майоріли від золотих маківок (кошиків) кульбаб і були джерелом нашого вбогого харчування: ще до появи квіткових стрілок із зібраних молодих листів, вимочених у сольовому розсолі, батьки готували супи й салати, а з відварених кореневих розеток - печеня. Науці відомо більше 1000 видів цієї рослини. Кульбаба лікарський виростає в нас у Примор'я. У далекій давнині на Русі серед лікарських (аптекарських) трав кульбаба займала саме почесне місце, тому як уважався засобом від багатьох хвороб і нітрохи не уступав врачевательнице-крапиве. Корінь кульбаби містять інсулін, цукор, протеїн, багато мікроелементів, здатних виводити з організму холестерин, шлаки, а при застуді заміняти аспірин. Настої з корінь кульбаби застосовують для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, шкірних захворювань, опіків і т.д. Ніякі зелені овочі не можуть зрівнятися з кульбабою. Китайці використають його в їжу цілком - від квітки до кореня. З молодих листів роблять салати й приправи до м'ясних і рибних блюд, варять супи й щи. А квіткові бруньки маринують і додають у блюда з дичини. З підсмажених корінь, виявляється, можна приготувати кавовий напій, а із квіток варять варення. А ще кульбаба - коштовний медонос, має дивну здатність пророкувати погоду: у ясну погоду кошичка кульбаб відкриваються рано ранком і закриваються опівдні. А в похмурий день вони взагалі не розкриваються. Листи кульбаби заготовлюють ранньої навесні, як правило, рано ранком, коли спаде роса. Для їхньої просушки використають навіси, горища будинків, а для зберігання - берестяні й картонні коробки. Корінь кульбаби заготовлюють у вересні-жовтні й просушують на сонце доти, поки перестане виділятися сік. Після здрібнені фракції просушують у грубках або духовках і зберігають у скляних банках. Будучи невибагливою рослиною, кульбаба лікарський звичайно селиться на світлих лучках, галявинах, по берегах лісових рік, ключів, озер. Він відроджується не тільки насіннями, але й кореневими відростками. Тому природою йому дана довге життя в нашій тайзі. Навесні, тільки-но спалахнуть золоті маківки кульбаб, починається паломництво тайговиків-вегетаріанців до Арсеньевке, на берегах якої висипали коштовні рослини. Люди поспішають заготовити його взапас удалині від доріг. Не дуже давно і я побував на одній з таких лісових плантацій кульбаб... Іду уздовж увалу, де особливо пригріває щедре сонце, вслухуюся в тихий шепіт ніжної зелені, у дзвінкі голоси горлиць, вдихаю аромат первоцвітів - золотих квітів кульбаб. Але що це? На галявині чітко видні раковини слідів оленів, пазуристі відбитки ведмежих лабетів. І навкруги лежать ниц, немов скошені, стебла й листи кульбаб. Все ясно: виявляється, звірі теж не ладь поласувати лісовим делікатесом. От вуж воістину золотий квітка - кульбаба!.. |
| « Пред. | След. » |
|---|



