Найчастіше головним винуватцем того, що абсолютно безпечні, корисні й приємні речі перетворюються для людини в лютих ворогів, стає імунітет — основний захисник нашого організму. Саме його супертурбота є для багатьох з нас тяжким тягарем, що досаждає часом із самого народження й до глибокої старості й що змушує чи не проклинати й наступаючу весну, і яскраве сонце, і буйство квітучих лугів — словом, все те, що повинне бути джерелом радості й відновлення. А на ділі — причина алергійних хвороб

Фактор ризику

Невблаганна статистика свідчить — сьогодні алергійними захворюваннями страждає біля чверті всього населення земної кулі. Причому кількість хворих, незважаючи на всі зусилля лікарів, невблаганно росте. Якщо вірити прогнозам вчених-медиків, а сумніватися в їхній компетенції немає підстав, у недалекому майбутньому список аллергиков збільшиться ще як мінімум удвічі. Невтішно й те, що в переважній більшості схильностей до алергії передається в спадщину. Причому спадкоємним є не стільки конкретний різновид алергії, скільки здатність організму при влученні в нього алергену робити специфічні антитіла — реагины. Знову ж відповідно до статистики найбільше піддані алергії хлопчики, а також ті діти, які при народженні мали надлишкову масу тіла. Не викликає сумніву й той факт, що батьки половини дітей, хворих алергією з першого років життя, також страждають цією недугою.

Різкий сплеск алергійних захворювань, що спостерігається в останні десятиліття, обумовлений насамперед масовим забрудненням навколишнього середовища, величезною кількістю побутових і виробничих відходів і широким використанням різних синтетичних речовин. Алергія також може бути викликана лікарськими препаратами, продуктами харчування, пилком рослин, пилом і безліччю інших факторів. Практично кожна людина або на власному досвіді, або на прикладі рідних і знайомих зіштовхується із цією неприємною недугою.

Історія хвороби

Загадкова й дивна реакція деяких людей на з'їдені продукти була описана Гіппократом, на захід троянд — Клавдієм Галеном. Але в ті далекі часи подібні випадки були настільки рідкими, що ніяких скільки-небудь серйозних досліджень у цій області не проводилося. Приводом для перших наукових вишукувань стала доповідь англійського лікаря Джона Бостока, зроблений їм в 1819 році на засіданні Лондонського медико-хірургічного суспільства. Босток на власному прикладі описав і проаналізував хворобу, названу їм «сінною лихоманкою». На його думку, викликалася вона заходом сіна й супроводжувалася періодично повторюваними виснажливими приступами кашлю й нежиті. У своїх стражданнях Босток був не самотній. На той час число людей з ідентичними симптомами помітно зросло, що робило вивчення цієї проблеми вкрай актуальним. Стругаючи ізоляція від передбачуваного джерела негативного впливу, запропонована Бостоком, мала позитивний ефект лише для невеликого числа хворих, інші ж як і раніше продовжували періодично кашляти, чхати й сякатися.

Наступний крок у вивченні цього загадкового захворювання був зроблений російським лікарем Л. Силовичем, що спостерігав подібних хворих протягом декількох років. В 1889 році на засіданні Суспільства російських лікарів Силович виклав теорію, що доводить, що крім заходу скошеної трави негативні реакції може також викликати разносимая вітром пилок, що утвориться під час цвітіння злакових трав і деяких дерев. Через ще 17 років австрійський педіатр Клеменс фон Пірке виділив вивчення патологічних станів організму, викликаних його надзвичайною чутливістю, в окремий напрямок медицини — аллергологию (від греч. allos — інший і ergon — реакція), а супровідне її хворобливий стан з тих пор стали називати алергією

Способи захисту

Число алергенів, що приводять до розвитку захворювань, неймовірно велико, а оскільки багато хто з них викликають приблизно однакові симптоми, то для виявлення конкретного різновиду алергії потрібно провести певні лабораторні дослідження. І насамперед — аналіз крові, що дозволяє виявити рівень концентрації імуноглобуліну Е и швидкість його взаємодії з алергенами. Цей метод досліджень абсолютно безпечний, тому що в його ході хворої не вступає в прямий контакт саллергеном.

Чимале значення мають і шкірні проби, що дозволяють оцінити реакцію організму на певні алергени вже через 20 хвилин після взаємодії. Для цього під шкіру в області передпліччя або спини вводять невелика кількість очищених алергенів.

Так звані провокаційні проби застосовують тільки в тому випадку, коли присутні явні розбіжності між біохімічними дослідженнями крові й звичайних шкірних проб. Це дослідження оцінюється залежно від швидкості й ваги алергійної реакції в процесі примусового контакту пацієнта з алергеном.

Повного видужання вдається домогтися лише в тих випадках, коли певний алерген може бути вилучений взагалі, але, як правило, цей процес зводиться лише до зменшення його концентрації. Адже зовсім очевидно, що, незважаючи на всі зусилля, остаточно позбутися, наприклад, від домашнього пилу просто неможливо. А тому у випадку загострення терапія повинна бути спрямована насамперед на купирование гострих приступів. Для цього використаються підбира індивідуально врачами-аллергологами антигистаминные препарати. Необхідно пам'ятати, що запізніле звертання до фахівця в подібного роду випадках може привести до дуже важких наслідків