Ту інформацію, що людина одержує завдяки здатності чути, навряд чи можна зрівняти із зоровим сприйняттям навколишньої дійсності. І проте не варто забувати про те, що слух має величезне значення для розвитку й мови, і інтелекту, і психіки, особливо в дитячому віці

Механізм сприйняття

Для сприйняття звукових сигналів у людини існує взаємозалежна система механічних, рецепторних і нервових структур. Вухо діє за принципом приймача зовнішнє вухо сприймає звукові коливання, середнє — підсилює їх, а внутрішнє — передає імпульси в мозок. Механізм слуху обумовлений діяльністю слухового аналізатора, що має дуже складна будова. Зовнішній відділ слухового аналізатора — зовнішнє вухо (auris exterma) складається з вушної раковини й зовнішнього слухового проходу і являє собою вигнутий канал довжиною 2,5—3 див. Вушна раковина, утворена еластичним хрящем складної форми, звужуючись, подібно лійці, переходить у зовнішній слуховой прохід і закінчується на зовнішній же поверхні барабанної перетинки. Зовнішнє вухо виконує дві функції вловлює й проводить звукові хвилі до місця розташування барабанної перетинки, а також захищає слуховой прохід від пилу й бруду завдяки складній конфігурації самої вушної раковини.

Як визначається джерело звуку

Бінауральним ефектом (від лат. bini — два й auris — вуха) називається здатність людини визначати джерело звукового сигналу, а також його далекість і розміри. Чим ближче до джерела роздратування перебуває вухо, тим менша відстань переборює звук. Тому звукові хвилі, що надходять в обоє юшок з різної відстані (приблизно 21 див), відрізняються за часом одержання сигналу й силі коливань. І навіть при сильному шумі, тому що всі звуки сприймаються об'ємно, бінауральний ефект дозволяє досить чітко вичленувати серед джерел звуку якийсь один і визначити кутове переміщення джерела звуку в горизонтальній площині з точністю 3—4°.

Сприймаючи звукові коливання повітря, вона передає їх по міцно срощенной з нею звукопровідній системі середнього вуха, називаної слуховыми кісточками, — молоточку (3), ковадлу (4) і стремінцю (5), з'єднаними між собою мініатюрними суглобами й м'язами.

Важільна система слуховых кісточок зменшує амплітуду звукових коливань, одночасно збільшуючи силу звуку, рух же барабанної перетинки вона підсилює в 20 разів.

М'яза барабанної порожнини також беруть участь у процесі передачі звуку через вікно передодня внутрішнього вуха в перилимфу, перешкоджаючи втраті сили звуку при переході з повітряного середовища в рідку.

Внутрішнє вухо (aurus interma) — це порожнє кісткове утворення скроневої кістки, розділене на канали й порожнини й утримуючий рецепторний апарат слухового й вестибулярного аналізаторів. Його слуховой відділ являє собою особливу порожнину в кістковій речовині, так званого равлика, спірально 2,5 рази горизонтальну вісь, що обгинає свою. Усередині її перебуває перетинчастий лабіринт. Простір кісткового лабіринту заповнено перилимфой, подібної по складу із цереброспинальной рідиною, а порожнина перетинчастого — эндолимфой. Хвилеподібні коливання рідких середовищ пускають у хід периферичну частину звуковоспринимающего апарата — кортиева органа, вистеленого волосковыми клітками, що мають по 30—60 коротких волосків, що є чутливими антенами. У процесі ряду хімічних перетворень у цитоплазмі волосковых кліток виникає нервовий імпульс, що надалі по преддверноулитковому нерві (VIII пари черепно-мозкових нервів) передається в скроневі частки обох півкуль, де розташовані коркові центри слуху, саме й формуючі слуховые відчуття. Напівкруглі канали не входять у звуковоспринимающую систему, а відповідають за рівновагу організму.

Середнє вухо (aurus media) перебуває в скроневій кістці й складається із трьох сполучених воздухоносных областей.

На стінці барабанної порожнини, що нагадує куб обсягом 0,8—1 див3, розташована барабанна перетинка, робоча площа якої становить близько 7 мм2.

Поріг чутності

Те, що чує людина, є звуковими хвилями, що виникають у результаті коливання повітря. Інтенсивність цих хвиль оцінюється в децибелах і являє собою частоту тону звуку, що кожний з нас чує індивідуально. Чим більше коливань, тим вище звук

Людина з гарним слухом сприймає частоти величиною 20 герців, більше низькі частоти їм не чутні. Максимально низький поріг чутності спостерігається при частотах 100–300 гц. У різних людей і в тих самих, але в різний час поріг чутності може розрізнятися залежно від віку, фізіологічного стану й тренованості. Виміру порога чутності звичайно виробляються методами аудіометрії, що дозволяє довідатися різницю між самим слабким чистим звуком, почутим людиною, і стандартною нотою, відтвореної спеціальним приладом. Здатність людини визначати абсолютну висоту, гучність і тембр звуків називається музичним слухом. Він у свою чергу ділиться на абсолютний, відносний і внутрішній

Абсолютний слух — це здатність визначати абсолютну висоту музичних звуків і називати їх, не порівнюючи з еталонним звучанням ноти. Відносний слух — здатність визначати звуковысотные відносини, музичні інтервали. Внутрішній — це здатність згадувати якості музичних звуків, мелодійність, гармонійні последования.

«Жертви» шуму

Слуховой аналізатор «сумлінно» переробляє шуми всілякої інтенсивності. Сюди входять міські шуми, шуми різних підприємств, аеропортів, дискотек, не говорячи вуж про побутові шуми, вироблених звичайними пилососами, фенами, телевізорами й іншими електроприладами. І варто знати, що часто повторювані звукові навантаження понад 70 дб викликають у людини повна поразка слухового апарата. При дії звуків високої інтенсивності (приблизно на рівні 140 дб) у вухах можуть виникнути болючі відчуття