Рідка людина може похвастатися тим, що ніколи не випробовував почуття болю, будь те поріз на пальці, радикуліт або складна операція. Саме це почуття тривожить і заважає жити, змушуючи часом страждати так, що біле світло стає не милий. Більше 70 відсотків всіх існуючих хвороб, одне тільки перерахування яких може зайняти кілька днів, супроводжується, за твердженням медиків, стражданнями того або іншого ступеня ваги

Першим, хто спробував пояснити таке поняття, як «біль», був Аристотель. Він, описавши наявність у чоловік п'яти почуттів — зір, слух, смак, захід, дотик, — біль у цей список не включив, думаючи, що це одна з «страстей душі», викликана іншими почуттями. По Аристотелеві, надмірно сильні звук, світло або запах, перетерплюючи в серце певні зміни, здатні викликати біль.

Пізніше Платон трохи розширив це пояснення, затверджуючи, що біль, що утвориться в серце або печінці, при взаємодії певних атомів тіла між собою відбиває емоційний стан людини

Подання древніх учених про біль домінували в медичній науці аж до XVII століття. А в 1644 році детальні дослідження анатомії й фізіології людини дозволили Рене Декарту висунути теорію про наявність болючого каналу, що йде від шкіри до головного мозку

И лише в XIX столітті фізіологія органів почуттів і експериментальна психологія дозволили істотно розширити уявлення про структуру сенсорної організації людського організму. Були описані дотикальні відчуття, у яких поряд з тактильн і температурними особливо виділялися болючі

Але незважаючи на багатовікову історію вивчення природи виникнення болю, для цього відчуття дотепер не існує єдиного визначення. Безперечним можна вважати лише те, що це — явище суб'єктивне.
 
В усвідомленні болю величезне значення мають емоційний стан і рівень інтелекту потерпілого. Інтенсивність болючих відчуттів цілком залежить від особистісних особливостей людини, його психологічного настроя, фізичного стану, віку, обстановки, у якій він перебуває, та й, нарешті, просто виховання. Кожна людина сприймає й виражає біль дуже індивідуально, та й чутливість до болю в різних людей не однакова. Вона може бути підвищеної — гипералгезия, зниженої — гипоалгезия, а часом і отсутствовать зовсім — аналгезія

Відсутність же реакції на ушкодження вважається станом патологічним і спостерігається в людей, що страждають деякими захворюваннями нервової системи (периферичних нервів, спинного або головного мозку). Крім того, аналгезія супроводжується порушенням і іншими видами чутливості, таких як дотикальний, температурний, що у свою чергу може привести до вкрай небажаних ускладнень. Людина, що не почуває біль, що є природною захисною реакцією організму, може, наприклад, пити окріп, спалюючи слизувату оболонку порожнини рота й стравоходу, продовжувати ходити із тріщиною в кості, абсолютно ніяк не реагувати на зубний біль

Біль підрозділяється на гостру й хронічну. Гостра, або первинна, біль — це та, котру випробовують не більше 6 — 8 тижнів. Вона виникає раптово й супроводжується не тільки проведенням порушення по периферичних нервах у головний мозок, але й безліччю інших реакцій, таких як спазм мускулатури, зміна частоти подиху, серцевих скорочень і артеріального тиску. Як правило, гострий біль викликає в потерпілого негайне бажання змінити положення тіла для усунення джерела поразки або зменшення сили його впливу

Для хронічного болю, що триває набагато більше тривалий час, характерні складні нервові механізми емоційного й поведінкового рівня. На тлі остраху її жорстокості люди, поневоле постійно її що очікують, нерідко впадають у стан депресії й відчуженості від усього происходящего навколо. Для зняття симптомів болю хронічної медики крім традиційних анальгетиків використають також і антидепресанти.

Лікарі також підрозділяють біль на психогенну й фізичну

Психогенна пов'язана із психологічними або соціальними факторами й залежить від настрою й сугестивності індивідуума. Природу такого болю виявити дуже складно, тому що вона може виникати й проходити без очевидної причини. Дуже часте перемикання уваги на що-небудь, не дотичного самого вогнища ушкодження, може в значній мірі знизити болюче відчуття. Доброчинний вплив, аж до повного зникнення болю, здатні робити седативні засоби й антидепресанти

Фізичний біль можна розділити на три категорії. До першого ставиться біль, викликана зовнішніми впливами. Вона має наступні особливості: завжди виникає на шкірі, нетривала, за винятком тих випадків, коли порушується цілісність покриву, не торкається нервової системи. Визначити локалізацію такого болю й усунути причину досить легко.

Друга категорія — це біль, обумовлений внутрішніми процесами. Афферентный потік, що виникає при порушенні будь-яких типів рецепторів, сприймається як хворобливий синдром. У появі такого болю шкіра не бере участь, за винятком випадків її прямого ушкодження або відбитого болю. Незважаючи на те що вона, як правило, більше тривала, нервова система залишається незачепленої, тобто зберігаються в нормі як проведення по афферентным волокнах, так і функції механізмів, що модулюють біль

До третього, найбільш складної, категорії ставиться біль, викликана ушкодженням нервової системи. Хоча хворобливі відчуття найчастіше проектуються на шкірі, установити по них щиру причину захворювання вкрай важко, а часом і просто неможливо. Відзначаються дефекти провідних шляхів як периферичних, так і центральних, що приводить до порушення болючих реакцій організму. Вони можуть бути локальними або системними, такими як невралгія, каузалгія (непрекращающаяся біль), а також фантомний біль