Не болить голова в дятла, причому не тільки в нього, але й у всіх інших живих істот, за винятком людини. Саме homo sapiens «вирізнився» тим, що має особливість періодично випробовувати вимотуючу й вивідну з ладу головний біль. Один з різновидів її називається мігренню. Найчастіше її виникнення прийняте зв'язувати зі зміною погоди, хоча це всього лише одна, та й то далеко не головна причина. Деяким, наприклад, досить з'їсти невелику плитку шоколаду або скибочка сиру, щоб відчути всю вагу цього болю

З «архіву» хвороби

Древні лікарі вважали, що болісний головний біль породжують злі парфуми, що вселилися в голову, і навіть робили страждальцеві трепанацію черепа, щоб їх відтіля вигнати. Подібна міра не тільки не звільняла хворого від мучень, але найчастіше оберталася вкрай негативними наслідками. Перший науковий опис головного болю, відомої нині як мігрень, належить грецькому лікареві Аретею Каппадокийскому, що жив в I столітті. Виділивши її в самостійну хворобу, він назвав її «гетерокрания», що означає «інша голова». Сто років через римський лікар Гален змінив цю назву на «гемикранию», або «хвороба половини голови», визначивши тим самим одну з характерних її особливостей, а саме, локалізацію болю в одній половині голови. Головним же винуватцем її виникнення Гален уважав зміни, що відбуваються в кровоносних посудинах. До речі, з тих пор назва цієї хвороби більше не мінялося, тому що воно як не можна більш точно відбиває її суть. А саме поняття «мігрень» — це французький варіант застарілого грецького словосполучення.

Подальші вивчення генетичних, фізіологічних, нейрохимических і імунологічних аспектів виникнення мігрені дозволили досягти значних успіхів у пошуку причин її походження й знаходженні ефективних болезаспокійливих і профілактичних засобів. Але проте повної визначеності в цьому питанні в медиків не існує дотепер. Явне утруднення при вивченні хвороби представляє й ту обставину, що процеси, пов'язані з мігренню, не можна досліджувати за допомогою тварин, які, як уже було сказано вище, не знають, що таке головний біль.

ИНН для мігрені

У сучасній медичній практиці відомо більше 100 різних видів головного болю. І серед цього достатку друге місце по поширеності й, відповідно, по частоті звертань до лікарів займає мігрень. Згідно статистичною даною цією недугою страждають близько 20% усього населення планети. Недарма мігрень довгий час прийнятий було вважати модної серед світських дам симуляцією. І тому всерйоз її не сприймали. Але ж до ускладнень мігрені ставляться мигренозный статус (серія важких, наступних один за одним приступів, що супроводжуються блювотою) і параліч Тода ( його називають ще сестрою епілепсії), що триває як мінімум тиждень і усугубляющийся розвитком патології з боку інших органів і систем.

Тривожні ознаки хвороби в більшості випадків починають давати про себе знати в перші 20 років життя, поступово прогресуючи до 40—50 років, а потім з роками ідуть на спад і в літньому й старечому віці практично сходять на немає.

Відмітні риси

Характерним симптомом мігрені є приступообразная, що пульсує біль, що виникає, як правило, в одній половині голови й сосредотачивающаяся в лобово-височно-очноямковій області.

Існує два типи мігрені. Перший — характеризується аурою, тобто появою певних провісників болю, таких як порушення зору, фотопсии у вигляді спалахів світла або яскравих зиґзаґоподібних мерехтливих ліній з боку одного або обох очей, а також вираженої слабості й оніміння кінцівок. Як правило, у того самого людини під час мигренозных приступів виникає та сама аура. Так званий «Синдром Аліси» — це теж різновид аури, при якій бувають зорові ілюзії, дуже схожі на явище, описане в книзі «Аліса в країні чудес»: всі навколишні предмети й люди починають змінюватися в розмірах, подовжуватися або коротшати й навіть міняти кольори. Аура з'являється приблизно за годину до розвитку болючого приступу й може тривати від 5 до 60 хвилин

При другому типі мігрені аури не буває. Біль з'являється раптово, починаючи розвиватися найчастіше зі скроневої або надбрівної області. Буває, що протягом одного приступу вона «перетікає» з однієї сторони голови на іншу. Причому область локалізації болю має ряд клінічних особливостей. Так, для правобічних болів характерна більша інтенсивність болючих відчуттів, а також наявність вегетативних змін — тахікардії, ознобу, надмірного потоотделения. Лівосторонні ж приступи частіше виникають у нічний час, вони набагато більше тривалі й найчастіше супроводжуються блювотою й ранковими набряками

Хто винуватий?

Причини виникнення мігрені до кінця не вивчені, хоча передбачається, що у виникненні приступу мігрені беруть участь судинний і гормональний механізми, які взимосвязаны. Розвиток приступів провокується активізацією рецепторів головного мозку, що виникає внаслідок звуження, а потім розширення посудин. Причини цього точно не встановлені, але цілком імовірно, що відбувається це через зниження в крові концентрації гормону серотонина — біологічно активної речовини, що є провідником периферичних і центральної нервової систем. Організм дорослої людини містить від 5 до 10 мг серотонина, 10% з яких перебувають у тромбоцитах і мозку. Перед приступом серотонин, вивільняючись із тромбоцитів, звужує великі артерії й вени й розширює капіляри. Надлишки крові, які через спазм змушені проходити через зовнішню сонну артерію, давлять на судинну стінку, розширюючи артерію й викликаючи болючий приступ. У правій півкулі мозку тромбоцитів більше, тому ця частина голови під час мігрені страждає частіше. Здавався б, «винуватець» знайдений і досить знизити концентрцию цього гормону, як приступ буде купейний. Однак цього не відбувається. При подальших дослідженнях виявилося, що в момент найвищої крапки болю кількість гормону по незрозумілих причинах різко падає й виводиться з організму бруньками, викликаючи атонію посудин. Наявність же неминаючого болю, що залишилася, пояснюється порушенням чутливих волокон і вивільненням гормону брадикинина, що викликає підвищення проникності судинної стінки й виникнення набряку мозку. Щоб блокувати біль, необхідно знову підвищити зміст серотонина в крові. Таким чином, процес носить циклічний характер