Людство за свою історію знало чимало епідемій. Вони несли життя тисяч і тисяч людей, і їхній довгий час уважали вищою карою, ниспосланной за гріхи. Хоча згодом з ними навчилися боротися, а потім і перемагати. Але існують на світі такі епідемії, які можна назвати «рукотворними», які люди наслали на себе самі, причому самі ж того не відаючи. Прикладом є така «заразна» хвороба, як «синдром Х», або, як його ще прийнято називати, «метаболический синдром Х».

Назва цього захворювання походить від слова «метаболізм», що є синонімом такого звичного кожному поняття, як «обмін речовин». Мимоволі виникає питання, а при чому тут епідемія? Так притім, що за останні десятиліття порушення в роботі цього обміну, що є без усякого перебільшення основою життя кожного людського, та й будь-якого іншого живого організму, привело до катастрофічних наслідків.

Метаболический синдром ще називають хворобою «західного способу життя», або, вірніше, «хворобою занадто розвитий цивілізації». Судите самі, на думку фахівців, більше 35% населення західних країн страждає від метаболического синдрому, якщо ж взяти тих, хто переступив 60-літній рубіж, то частка хворих становить уже 43,5%. Що ж стосується однієї із самих високорозвинених країн миру — Америки, те там кількість хворих метаболическим синдромом перевищує 47 мільйонів чоловік — а це кожний п'ятий її житель. І саме на Заході ще в перші десятиліття XX століття фахівці-медики вперше забили тривогу, зрозумівши, до чого може привести сукупність таких ознак «ситої» життя, що як народжується гіподинамія, сверхкалорийное харчування, недолік біологічно активних речовин і надмірні психологічні навантаження, що приводять до атеросклерозу і як наслідок — до цілого «букету» найтяжких серцево-судинних захворювань

Історія питання

Термін «метаболический синдром» був остаточно прийнятий на озброєння наприкінці 80-х років минулого сторіччя. Самими характерними ознаками цього захворювання є наявність таких факторів, як ожиріння, артеріальна гіпертензія (підвищений артеріальний тиск) і гиперлипидемия (порушення жирового обміну). У свою чергу, всі ці фактори практично завжди бувають сполучені з наявністю у хворого так званої инсулинорезистентности тканин, тобто зниженням дії інсуліну, відповідального за процес утилізації глюкози тканинами при нормальній концентрації інсуліну. Саме порушення дії інсуліну — єдиного гормону, відповідального за зниження рівня глюкози в крові й за «нормальний» обмін речовин у всіх тканинах — і в печінці, і в м'язах, і в жирових відкладеннях, — і приведе до виникнення й розвитку метаболического синдрому, або, як його ще називають, синдрому инсулинорезистентности.

Як розпізнати

Метаболический синдром необхідно розпізнати якомога раніше. Для того щоб зробити це самостійно, потрібно зрозуміти, чи існують у вас наступні ознаки, що характеризують його, так сказати, на побутовому рівні:
• Постійне почуття утоми й виснаження
• Непояснені спалахи сильного голоду й періодично виникаюче бажання з'їсти що-небудь солодке
• Явні емоційні розлади, такі як дратівливість, приступи гніву, люті й панічного страху, що переходять у стан слізливості
• Окружність живота, що перевищує в жінок — 88 див, а в чоловіків — 102 см.
Якщо все це є в наявності, необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря. При цьому обов'язково потрібно пам'ятати, що синдром Х, у всякому разі, на ранніх його стадіях, цілком вилікуємо. Варто також знати, що основними причинами його виникнення є такі фактори, як:
• зниження фізичної активності;
• высокоуглеводный характер харчування;
• недостатнє одержання організмом через їжу біологічно активних речовин

Головний «герой»

Знаючи про те, що інсулін — білковий гормон підшлункової залози, є єдиним гормоном, здатним знижувати в крові рівень глюкози, не можна забувати й про те, що на цьому його роль у процесі всього обміну, що відбувається в організмі, речовин не вичерпується. Основне завдання гормону інсуліну в тім, щоб запасати в організмі енергію й структурні матеріали на клітинному рівні. Крім цього, інсулін у м'язових тканинах активізує синтез глікогену й сприяє надходженню амінокислот у клітки, у жирових — стимулює розпад жирів і блокує цей же процес, виступаючи регулятором утворення жирових тканин, крім того, інсулін стимулює синтез білків, перешкоджаючи їхньому розпаду, а також активізує процес розмноження кліток

Природно, що така «відповідальність» інсуліну перед організмом просто не може не привести до того, що найменший збій у його «роботі» здатний викликати необоротні наслідки, і насамперед цукровий діабет. Це порушення всіх видів обміну речовин, пов'язане з недостатністю інсуліну в організмі, приводить до того, що печінка й м'язові тканини втрачають здатність перетворювати вступника цукор у глікоген, а всі інші тканини більше не можуть використати його як основне джерело енергії.

У розвитку цукрового діабету певну роль грає генетична схильність, хоча сьогодні вже доведено, що при постійному дотриманні певних умов життя й харчування цей спадкоємний фактор може взагалі не виявитися. Що ж стосується придбаних форм цієї хвороби, те їх викликають: різні запальні процеси, склероз посудин підшлункової залози, психічні травми, надмірне надходження в організм вуглеводів і надлишкової їжі взагалі.