Ви коли-небудь замислювалися, скажемо так, над глибинним значенням слова «відпустка»? Одна моя знайома — украй зайнята (зовсім об'єктивно) і загранично відповідальна (не завжди об'єктивно) — в один далеко не прекрасний для неї день дійшла до розуміння неминучості терміново відпочити. Цього задоволення вона не дозволяла собі майже два роки, і її організм, перебуваючи протягом усього цього періоду в «режимі воєнного часу», хоча й був досить витривалий, вирішив збунтуватися, причому не на жарт. Тому після недовгих, але яскраво виражених сумнівів і коливань було прийнято тверде рішення — їхати. Але всі дні, що передують від'їзду, для навколишніх було очевидно, що передчуття відпустки — тобто «відпускання» себе на волю від насущних справ і турбот — було для неї чи не болісним, і на особі її читалася погано приховувана тривога.

З роду « що невідпускають»

Властиво, нічого дивного в тієї самої предотпускной тривозі не було, даром, що сучасне життя щедро «обдарила» Людини Працюючим цілим букетом стресів, викликуваних скаженим ритмом повсякденної діяльності, а також постійними розумовими, психічними й фізичними перевантаженнями (за даними ВІЗ, ризику розвитку тривожно-депресивного розладу піддається 15—20% жителів Землі). І, як це не здасться дивним, відпустка — один з найсильніших факторів у ряді причин, що викликають стресові стани.

Здавалося б, чого краще — готуйся до цієї самої законної відпустки й радуйся тому, що нарешті маєш реальну можливість повністю розслабитися, отрешиться від проблем і нагромадити сил. Адже загальновідомо, що відпочинок –– одні з найдійовіших ліків від стресів і переутомлений. Зміна обстановки, нові особи, позитивні враження плюс (в ідеалі, звичайно) відключений мобільний телефон — все це дозволяє хоч на час перемкнутися з робочих проблем на байдикування й може (і повинне!) дати неймовірний заряд бадьорості й додати сил

Але, на жаль, далеко не всі трудоголики вміють так відпочивати, якщо взагалі вміють. Вивчаючи цей феномен, голландський психолог Эд Вингерхоц залучив до дослідження 1 128 чоловіків і 765 жінок, які були зайняті у всіляких сферах трудової діяльності й для яких робота чи була не головного складового життя. Всі добровольці підтвердили, що не тільки під час відпустки, але навіть у звичайні вихідні або святкові дні вони випробовують стан явного фізичного дискомфорту. «Жертвами» відпустки визнали себе 3,2% опитаних. Різкий перехід від наповненої стресовими ситуаціями роботи до відпочинку приводить до різкого ослаблення імунної системи, що може проявлятися не просто у вигляді тимчасових нездужань, що нагадують грипозний стан, але й у цілком реальному ризику виникнення серцево-судинних захворювань, загострення яких саме й доводяться на відпускний період. Хоча в «звичайної» життя — при роботі на зношування, зневазі сном, відсутності якої б те не було особистого життя — організм такої людини настільки пристосовується мобилизовываться перед постійно виникаючими труднощами, що довгий час у стані навіть збільшувати здатність протистояти утомі, стресам і інфекціям. Але як тільки на нього «обрушується» відпустка, цей самий організм відразу стає відкритими воротами для самих несподіваних недуг. Ну а причиною тому звичайно бувають тривоги наступної властивості: як я залишу роботу й чи не розвалиться там усе за час моєї відсутності, чи зможу я після повернення швидко ввійти в курс справи й надолужити упущене, чи не відбудеться, поки мене ні, якої-небудь архіважливої події, що має відношення до подальшого просування по службі, тощо. У результаті відпочинку вийти просто не може, тому як голова гори-відпускника так і не відключається й насолодитися відпочинком він не встигає, так, властиво, і не хоче…

Але навіть із таких «запущених» випадків при бажанні можна знайти вихід. В ідеалі потрібно захотіти періодично відпочивати, причому зовсім усвідомлено, постаравшись переконати себе в тім, що як би ви не були одержимі роботою й постійним прагненням до самовдосконалення в професійній сфері, будь-якому роботодавцеві ви, як співробітник, ценимый і шановний за це, потрібні насамперед здоровим. Потім варто гарненько усвідомити, що крім роботодавця існують ще й близькі люди, яким боляче буває дивитися на вашу виснажену особу й погаслі наприкінці трудового тижня ока, але які при всім бажанні нічого не можуть із цим поробити. Особливо ж боляче «трудоголизм» ударяє по дітям, яким просто необхідне спілкування з вами. Можна, звичайно, звернутися до психотерапевта (благо, їхньої послуги на відміну від модних нині психоаналітиків доступні для більшості працюючих людей), але й тоді (як і у випадку з алкоголізмом) допомогти даний фахівець зможе лише почасти. Домінуючої повинне стати ваше бажання жити нормальним життям, тут і зараз, не відкладаючи необхідність відпочинку на момент відходу на пенсію (інакше до її можна не дотягти). Візьміть собі за правило двічі в рік, і обов'язково плануючи це заздалегідь, відпускати себе на волю, причому «воля» повинна тривати не менш 12 днів — менша їхня кількість (по елементарних медичних показаннях) просто не дозволить вам одержати необхідного розслаблення всіх систем організму й випробувати психологічний комфорт

Якщо ви звикли бути відповідальним і виконавчим, те й до такої обов'язкової складової роботи, як відпустка, необхідно віднести з не меншим додатком цих чудових якостей. Головне — усього один раз після повернення оглянутися навколо й переконатися в тім, що мир без вас не тільки не звалився, але навіть і не думав цього робити…